Творчі роботи учнів

Творча  робота:

«Якби я була Президентом»

Людина може і не здогадуватися, які подарунки у майбутньому їй готує доля.

Та кожен із нас з дитинства мріє стати відомим. Думаю, що багато людей і не сподівалися, що колись стануть знаменитими. Я теж у майбутньому можу стати ким завгодно, наприклад, Президентом.

         Справжнім Президентом можна вважати лише ту людину, у якої розум, серце і душа цілком належать народу, на благо якого він служить. Главою держави, на мій погляд, бути нелегко. Для цього потрібно бути людиною цілеспрямованою, сильною духом, яка вміє організувати і повести за собою людей. Існує думка, що робота Президента порівняно легка. Але я вважаю, що це зовсім не так. Адже від вирішення того чи іншого питання залежить доля держави і її громадян.

         Якщо б я стала главою нашої держави, то, в першу чергу, зайнялася б самовдосконаленням. Адже якщо не буду вірити в себе, то як же мені повірять люди? Уявімо собі, що люди повірили в мене, вирішили, що саме я зможу втілити їх ідеї і мрії в реальність.

         І ось я глава країни! Отже, повинна дати клятву сотням і тисячам громадянам, які довірили мені свою долю. У моїй душі – радість і захоплення, я кладу праву руку на Біблію і промовляю клятву. Саме в цей момент хочеться «переробити» весь світ по-своєму, зробити неможливе можливим.

         Моя діяльність буде спрямована на підтримку всього українського – мови, культури.

         Негайно засіяла б поля, бо вони - багатство нашої держави.

         Піднімала б престиж шкіл і вищих навчальних закладів, відкривала б нові школи і лікарні, бо Україні потрібні розумні спеціалісти. Наше суспільство потребує громадянина освіченого, активного, який уміє налагоджувати контакти з іншими людьми, орієнтуватися в ситуаціях, що склалися, швидко адаптуватися до нових умов.

         Проводячи реформи, я б думала, перш за все, за громадян країни, а не за власні інтереси. Адже у нашій державі – все для народу, а я – їх покірний слуга. Тому вважаю: Президент повинен бути патріотом своєї країни. А патріот – це людина, віддана своєму народові, яка любить свою Батьківщину, живе і працює заради процвітання свого краю. Сьогодні з високих трибун звучить море слів про любов і відданість Україні, але, на жаль, це тільки слова. Проте можна навести безліч прикладів самовідданої любові українців до рідного краю. Про це розповідає історія, народні пісні і думи, художня література. Прикладом самовідданого служіння рідній землі в різні часи є Ярослав Мудрий, Петро Сагайдачний, Богдан Хмельницький…

         Я – майже ровесниця незалежної України. І хоча життєвого досвіду в мене небагато, розумію, якими зусиллями дісталась нам наша незалежність. Тому моє завдання як Президента полягає ще в тому, щоб зберегти її самобутність. Також я б спрямувала свою діяльність для того, щоб підвищити економічний розвиток країни, утвердивши її на високому щаблі «провідної країни Європи».

    Отже, моє завдання як Президента України полягало би в тому, щоб співгромадяни пишалися тим, що вони живуть в такій державі!

Учениці 3(7)-А класу

Мідянко Світлани

Ми і Шевченко

Промінчик пам’яті витає у бабусиній оселі,

Упав на покуть, де між образами і фотографіями

Предків роду мого висів портрет його.

Суворий погляд, очі невеселі.

Бабуся вчила: «Геній наш, дитино!»

Я ж розуміла, що ми узами пов’язані родинно.

Лиш зараз усвідомлюю бабусиних слів суть:

Родиною і святістю для українців буть

Йому судилось. Торкаюсь серцем і душею

Шляхів його життя, творінь і пензля, і пера.

Ментальність наша українська через життя його лягла.

Возняк Юлії,

учениці 3(7)-В класу

Червоноградської гімназії

Рідне місто моє

Ступаю впевнено і твердо,

Піднявши голову свою.

Моє найкраще в світі місто.

Тебе безмежно я люблю.

Місто краси і юності. Люблю ходити твоїми широкими вулицями і скверами. Ти красиве завжди: весняної днини, літнім сонцем, осінніми
дощами, зимовими буднями,

Повертаюсь зі школи додому, йду вулицею Степана Бандери. Ось і скверик, на п'єдесталі його постать. Осінній лист зривається, кружляє у повітрі, тихенько падає у тузі. Я подумки повертаюся в минуле. Скільки їх, героїв України, людей, які творили наше сьогодення. Людський розум увіковічнив їх  у бронзі та граніті.  У нашому  місті  багато пам'ятників: Тарасу Шевченку, Михайлу Грушевському, Василю Бобинському, солдатам II Світової, людям, які зазнали репресій.

Осінь. Вона завжди прекрасна у моєму місті. Жовтогарячі кольори квітів прощаються зі мною, я усміхаюся їм услід. Каштани дарують нам свої коричневі горішки, які розсипаються вулицями міста.

Червонограде, Кристинополе, ти маєш свою історію, стародавні споруди про це нагадують: палац князя Потоцького, храм св. Юрія, св. Володимира. Місто шахтарів, а оберігає їх свята Варвара, церква якої побудована зовсім недавно.

Місто людей праці. Ти живеш своїм життям, колоритним та насиченим, сповненим яскравими та незабутніми подіями. Все тут для людей: історичний музей, виставки, концерти, що залишають незабутні враження у пам'яті своїх відвідувачів.

Місто дитинства, усмішок та надії. Ти сповнене дитячим сміхом, що лунає з яскравих кольорових майданчиків, розташованих на кожній вулиці, у кожному дворі. Всюди чисто, охайно, затишно. Цим всім ми завдячуємо людям, які живуть і працюють тут, тим, хто приймає важливі рішення та розумно керує містом, спрямовуючи його розвиток у потрібне русло та дбаючи про підвищення добробуту мешканців. Вони роблять місто привабливим.

Я ще зовсім молода, а в майбутньому мрію бути корисною людям. І куди б не закинула мене доля, я подумки буду в рідному місті. Там, де я зростала, де навчалася, де зустріла перше кохання, де назавжди залишиться часточка моєї душі.

Червоноградська гімназія

учениця 7-А класу

Маркович Марія